Hide Main content block

 ІСТОРІЯ 

Село Велика Бийгань знаходиться на шосе, що прилягає до Берегова на Велику Добронь – Чоп- Ужгород.   Поселення знаходиться на лівому березі ріки Вирке за 10 км від районного центру . У селі є залізнична станція, яка знаходиться на залізничному напрямі Чоп – Батьево - Берегово – Виноградово – Хуст – Тячево – Солотвино. 

 

Бийгань поселення епохи короля Арпада . У давнину воно мало назву Ов – Бийгань  . У ХІ ст.. поселенням володів рід Бийгані . 

Так-як про село Велика Бийгань нагадується уже  в літописі 1333 року , ми можемо рахувати , що наше село  на початок ХХІ ст. має 700- річне минуле . Члени цієї сім’ї  то у спадок , то в подарунок  , або під заставу  віддавали свої володіння , аж поки на початку ХІХ ст..  сім’я Бегані повністю вимерла   . Але до цього часу в історії села  відбувалися бурхливі історичні події. Нагадуємо декілька з них : 

По сторінкам літописі у 1646 році  князь Ракоці Дьердь зайняв  чотири кріпосних володінь від Томаша Бегані. Кріпосники щорічно на  Різдво  Христове повинні були занести  в Мукачівський замок в подарок  два калачі і по одній куриці і виконувати тут щотижневу обов’язкову працю. Незабаром частина володінь сім’ї Бегані була приєднана до Мукачівського замку і повернута в 1650 році Жужанною Лоранфі  . 

Із - за сімейних скандалів царських дарувань  землями Бегані  володіли то одні то другі сімї .  В 1794 році власником володінь  зареєстрований Янош Дерчені – Вийг . Сім’я  Деренів була власником одного поміщицького участка  , двох корчм  , 70 га землі , 8  земельних участків .Пожилі люди ще пам’ятають про сім’ю Дерчені у Великій Бийгані і так-же збереглися деякі імена бувших володінь у підніжжі гори . На поатку ХІХ ст.. у літопису вперше   згадують про Йожефа Немеша і його сім’ю.  У цей час у Великій Бегані були власниками вдова   Дерчені , Йожеф Немеш ,  Йожеф Шіро і Йожеф Томпа та інші . 

На початку ХІХ ст.. село Велика Бийгань    відносилася до Косинського району  в цей час у селі нараховувалося 101 будинків де мешкали 473 осіб. 

Площа землі 3165 га . 

У Першій світовій війні  взяли участь 250 громадян , із яких 50 загинуло. 

З кінця березні 1919 року  по 21 квітня село знаходилося під Радянською владою  а потім під владою Чехії. 

З 1930 року у селі  існували римо-католицька  початкова школа  , греко – католицька  початкова  школа. Вчителями цих шкіл були відповідно   : Бертолон Туровці , Іштван Товт , Мартон Шовйом , а також Етелка Шомоді  та Ержебет Луковец. 

Реформатським священиком в цей час був Кароль Сабов , сільським лікарем – доктор Ференц Сючі , власником спирт заводу вдова Іштвана Немеша , власниками землі  які мали понад 15 га були : Іштван Бодокі -205 га ,  Міклош Коті -  100 га , Ференц Міндак – 20 га . Йожеф Гойдош – 25 га і Пал Мін дак – 25 га. 

15 листопада 1948 року в селі був заснований колгосп « Шлях до комунізму » , який на цей день нарахував 96 членів . головою колгоспу був обраний   Шандор Варга .  

07 серпня 1950 року до колгоспу приєднали Малобийганський колгосп ім.. « Чапаєва » і в листопад 1959 року – Гараздівський колгосп  ім.. « Родіна » . Головою колгоспу в цей час був обраний Міклош Мезев.   Колгосп процвітав  на протязі багатьох років .   За  цей час господарство стало одним із передових господарств району  і навіть в області.  Багато визначних людей працювало в даному господарстві  , яких радянський уряд нагородив високими нагородами . 

В 1968 року орденом Трудового Червоного Прапора було нагороджено  Ержебет Кедебец і орденом  Герой Соціалістичної праці  - Василя Рубіш , Андраша Регович , Анну Ковшон . 

В 1971 році орденом Леніна було нагороджено  голову колгоспу  « Шлях до комунізму »  Павла Югаса , бригадира тракторною бригади Юрія Поповича і тракториста Ференці Нанаші.

Але все це в минулому . Наставником  колгоспу « Шлях до комунізму » став ТОВ « Колос ».  

 

Сьогодення 

В загальноосвітніх школах села Велика та Мала Бий гань , на сьогодні навчаються 258 школярів.  Діючих дошкільних закладів -2 , які  відвідують  78 малят. Після розпаду місцевого колгоспу його працівники та пенсіонери отримали земельні ділянки по 1.5- 2 гектари. Ці  земельні наділи разом із присадибними ділянками ( площею до 70 арів ) для більшості родин основних засіб прожиття . 

В селі  окрім уже згадуваних шкіл та дитсадків   на сьогоднішній  день діють два АЗПСМ , одна аптека , пошта , відділення збербанку. Частина працездатного населення зайнята на СП ЛТД « ХОХ  -Берег « , що займаються пошиттям одноразових рукавиць для футболістів . 

Будинок культури в селі був  збудований наприкінці 80-тих років .У цій будівлі також  знаходиться сільська рада ,АЗПСМ , стоматологічний кабінет, пошта, бібліотека. До цього комплексу будівель належить і великий спортзал, який на жаль останнім часом не використовується . В Великобийганському будинку культури діє танцювальний гурток. 

На території сільської ради нараховується 17 продовольчих  магазинів. Одина магазин реалізовує міні сільськогосподарську техніку , дві міні пекарні , які займаються випічкою хлібо - булочних виробів. 

Перелік памяток історії , культури , архітектури : 

1. У центрі села в 1975 році був споруджений обеліск загиблим радянським воїнам. У 1944 році режим Сталіна репресував 125 чоловік ,61 із них ніколи не повернулися додому. Мешканці села у 1989 році на кладовищі встановили на їхню честь дерев’яну стелу , а у 1993 році  у центрі села мармурований пам’ятник . 

2. На фасаді римо - католицької церкви в селі Велика Бийгань було встановлено пам’ятну дошку на честь Яноша Котітша ( 1828-1903 ) учасника революції 1848 року . 

3. Малобийганська реформатська церква , збудована у 1805 році , має стильові риси класицизму.  

4. У 1992 році у центрі села Мала Бий гань було встановлено пам’ятник жертвам сталінських репресій.